БАТЬКІВСЬКА СТОРІНКА
Дитина – дзеркало родини:як у краплі води відбивається сонце,так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
В.О.Сухомлинський.
Формування у дитини позитивного ставлення до навчання
Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності тощо.
Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Діти легко переймаються їхнім емоційним ставленням до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато, такий сильний і розумний, цікавиться й розпитує, що писали в класі, тоді й сама повірить: навчання — це справді дуже важливе й необхідне заняття, й ніколи не нудьгуватиме на уроках.
Якщо ж одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце.
Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Що найбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі.
Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у разі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, що завдає йому неприємностей. Саме тому невдоволення батьків, невтішні порівняння з іншими дітьми, відчуття провини часто є причинами, які викликають у першокласників відразу до читання. Якщо запитати у дітей, які не люблять читати, чи добре вони читають, то відповіді будуть однотипними: «Так собі»; «Не дуже добре»; «Повільно»; «Часто помиляюся»; «Погано». Але часто дорослі самі спричиняють у маленьких школярів небажання читати. Іноді складається враження, що дитину тільки для того і вмовляють почитати, щоб був привід висловити невдоволення: «Ну що ти мимриш?»; «Ти що, заснув?» Не дивно, що наступного разу змусити її «сісти почитати» стає ще важче.
Що робити, аби у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад:
Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у разі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, що завдає йому неприємностей. Саме тому невдоволення батьків, невтішні порівняння з іншими дітьми, відчуття провини часто є причинами, які викликають у першокласників відразу до читання. Якщо запитати у дітей, які не люблять читати, чи добре вони читають, то відповіді будуть однотипними: «Так собі»; «Не дуже добре»; «Повільно»; «Часто помиляюся»; «Погано». Але часто дорослі самі спричиняють у маленьких школярів небажання читати. Іноді складається враження, що дитину тільки для того і вмовляють почитати, щоб був привід висловити невдоволення: «Ну що ти мимриш?»; «Ти що, заснув?» Не дивно, що наступного разу змусити її «сісти почитати» стає ще важче.
Що робити, аби у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад:
• Не сварити за погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора.
• Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої враження від прочитаного. Цим ви вносите у процес читання емоційно привабливий момент діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість відпочити.
• Не слід забувати, що дітям (особливо шестирічним) читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст.
• Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж п'ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його досконало та якісно.
• Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днів навчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.
2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",
"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.
Пам’ятка батькам першокласника
Кажуть починати завжди важко. Проте усі знають, що багато чого в нашому житті залежить від доброго початку. Пам'ятайте про це, дорослі, і ніколи не вимовляйте слова: « Це тільки перший клас».
Серед безліч почуттів, які наповнюють батьків, коли вони вперше проводжають своїх дітей до школи, виявляються два найсильніших - радість і тривога. Радість, що їх малюки виросли і їх чекає багато незвіданого і захоплюючого. Тривога - як вони впораються зі шкільними турботами, чи не стануть відстаючими, як складуться їхні взаємини з навколишніми. Швидко проходить святкова вереснева атмосфера, починаються шкільні будні і для тривог з'являються реальні підстави. Дитину немов підмінили.
Схвильовані мами, а зрідка навіть татусі, поспішають поділитися своїми тривогами з учителями. Про що вони говорять?
Про те, що до школи у них була чудова дитина, товариська, добра, слухняна, старанна. Вихователі постійно хвалили і до тепер згадують із задоволенням.
А тепер усе змінилося. Малюка просто не впізнати! Уроки робити не хоче, тягне, відкладає на потім. Доводиться примушувати, силоміць садовити за стіл. Нічого нового...Режим!
Деякі батьки можуть скептично зауважити: «Подумаєш, режим! Чи так це важливо дотримуватися його?».
Так! Двох думок тут бути не може. У житті першокласника режим дня набуває особливого значення.
Перша умова - сон. Потрібно рано вставати, а отже, і лягати не пізно, інакше накопичується хронічне недосипання. Рідше, денний сон, такий звичайний у дитячому садку, як правило, скасовується.
Друге - рухи. Це найнеобхідніша умова успіху першокласника. Для того, щоб дитина добре навчалася, її руховий режим має складати 12-14 годин на тиждень.
Третє - повітря. Прогулянки на свіжому повітрі - найсильніші ліки від перевтоми.
Денна норма прогулянки першокласника - 3 години. А скільки гуляє ваша дитина? Напевно, менше. До чого це призводить? Перевтома накопичується, нестача свіжого повітря збільшується. У результаті батьківська недбалість обертається на шкоду школяру. Він виснажується в боротьбі з неправильним режимом, уроками, які не піддаються. Важко входить в світ обов'язків, яких не мав колись, причому обов'язків не завжди приємних.
• Не прагніть побачити в дитині десятикласника. Будьте готові, що учнем він стане через деякий час. Парта, ранець, зошити ще не роблять з нього учня.
• Поважайте нове життя дитини. Тепер вже не ви вирішуєте, з ким він сидить за однією партою, якими мають бути його взаємини з вчителькою та однокласниками. Все це тепер його власні уроки життя, які, повірте, важливіше за шкільний розклад.
• Менше відповідайте за його перебування в школі і більше - за перебування вдома. Будинок тепер набуває для дитини набагато більшого значення, ніж раніше.
• Прагніть не демонструвати можливостей дитини перед ровесниками. Важливіше, щоб він відчув себе рівним іншим, хоч би в першому класі.
• Спробуйте запам'ятати імена вчителів, однокласників, їх батьків. Інколи це може виявитися важливим в найнесподіваніших обставинах.
• Прагніть не заходити в магазини і не робіть побічних справ по дорозі в школу. Розмовляйте з дитиною, запитуйте про уроки, які сьогодні будуть. Тобто проявляйте пошану до школи як найважливішої справи вашої дитини.
• На перших порах просіть дитину «підказати» вам, як дійти до будинку. Радьтеся: а що, якщо ми пройдемо по іншій вулиці? Дитині важливо, провівши декілька годин в школі відчути простір. Просто побути в русі.
• Дійдіть з дитям до однієї або двох сусідніх шкіл. Він повинен відчувати, що його школа - не єдина.
• Допомагайте дитині підтримувати зв'язок з його дошкільним життям. Зайдіть разом з ним в дитячий садок, щоб поздороватися з вихователями, розповісти про школу. Дайте покачатися на гойдалках. Загляньте в гості до когось з сусідських дітей, з ким ваше дитя дружило до школи.
• І ще! Людина, яка пішла в школу, сповниться гідності, якщо у нього з'явиться власний будильник, який він звечора сам поставить на певний час.
• І ще дуже важливо - пошана до світу дитини. Не заглядайте в ранець без відома малюка. Він повинен бути упевнений, що віднині без його дозволу ніхто не чіпатиме речі, що належать йому.
• Добре б завести зошит для щоденних записів або малюнків. У цьому зошиті він зможе описувати кожен свій день (хоч би одну подію). Завдяки цій можливості з'явиться досвід роздумів про себе і своє життя.
16 порад батькам другокласників
Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань. - Письмові завдання варто чергувати з усними. - Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів. - Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто». - Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.
ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА
Тест 1. "Добра мати... добрий батько... "
ПРИТЧА ПРО ТЕ, СКІЛЬКИ ЧАСУ ВАРТО ПРИДІЛЯТИ ДІТЯМ
Навіщо дітям вчити вірші напам"ять Читати
• Не слід забувати, що дітям (особливо шестирічним) читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст.
• Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж п'ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його досконало та якісно.
• Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днів навчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.
Батьки і діти — це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це — сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда і без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Загальні поради батькам
1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",
"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.
Меморандум дитини
Шановні батьки!
Може, вам стане у нагоді напівжартівливий
меморандум дитини, складений психологами від її імені:
· Не псуй мене. Я чудово знаю, що мені зовсім не потрібно все, що прошу. Я просто перевіряю тебе.
· Не бійся бути твердим зі мною. Це краще, бо надає мені упевненості.
· Не застосовуй до мене сили. Це вчить мене тому, що сила – найголовніше у світі. Краще, якщо ти мене просто переконаєш.
· Будь послідовним. Це бентежить мене та змушує намагатися уникати робити те, що мені під силу.
· Не обіцяй, коли не впевнений, що зумієш дотримати своєї обіцянки. Це послабить мою віру в тебе.
· Ігноруй мої провокації. Інакше я прагну отримувати все нові й нові «перемоги».
· Не дуже засмучуйся, коли я скажу тобі: «Я тебе ненавиджу». Насправді, я не це маю на увазі, а хочу, щоб ти пошкодував про те, що ти мені зробив.
· Не змушуй мене почуватися дитиною, тому що я надолужу «дорослою» поведінкою.
· Не роби за мене того, що я можу зробити сам. Не змушуй мене почуватися немовлям, тому що я постійно вимагатиму твоєї допомоги.
· Не виправляй мене перед людьми. Я охоче послухаю, якщо поговориш зі мною тихо, без свідків.
· Не намагайся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Тоді я чомусь не дуже добре чую, а слухаюсь іще гірше. Я зроблю все, чого ти хочеш, але давай поговоримо про це пізніше.
· Не читай мені проповіді. Ти б здивувався, якби дізнався, що я добре усвідомлюю, що погано, а що – добре.
· Не змушуй мене почуватися так, ніби мої помилки – це гріхи. Я повинен вчитися робити помилки без відчуття того, що я поганий.
· Не чіпляйся до мене. Бо я буду захищатися й оглухну.
· Не вимагай пояснень моєї поведінки. Іноді я справді не знаю, чому я це зробив.
· Не випробовуй занадто мою чесність. Мене легко настрахати, і тоді я говоритиму неправду.
· Не забувай, що я люблю експериментувати. Я вчуся життю, тому прошу тебе змиритися з цим.
· Не захищай мене від наслідків моєї поведінки. Я повинен вчитися з досвіду.
· Не відштовхуй мене, коли я ставлю чесні запитання. Інакше ти побачиш, що я шукатиму відповіді хто знає де.
· Не відповідай на «дурні» чи безглузді запитання. Якщо відповідатимеш, то швидко зрозумієш, що я просто хочу тримати тебе біля себе.
· Ніколи не натякай на те, що ти бездоганний і непогрішний. Це надто багато вимагатиме від мене.
· Не шкодуй, що ми небагато часу разом. Головне те, як ми його провели.
· Не дозволяй, щоб мої страхи стривожили тебе. Тоді я ще більше боятимусь. Демонструй мені свою сміливість.
· Не забувай, що я не можу жити без доброго розуміння та заохочення. Чесно зароблене схвалення іноді забувається, а лайка – ніколи.
· Стався до мене так, як ти ставишся до своїх друзів, тоді і я буду твоїм другом. Пам’ятай, я більше навчуся з прикладу, а не з критики.
І крім того, я тебе так люблю! І завжди прагну твоєї любові!
Пам’ятка батькам першокласника
1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
8 . Пам’ятайте ,що оцінюється завдання, а не дитина. Не говоріть дитині: «Ти — відмінник» або «Ти — двієчник». Говоріть: «Це завдання ти виконав на відмінно» або «Це завдання заслуговує тільки задовільної оцінки».
9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття,радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ АДАПТУВАТИСЯ ДО ШКОЛИ
Кажуть починати завжди важко. Проте усі знають, що багато чого в нашому житті залежить від доброго початку. Пам'ятайте про це, дорослі, і ніколи не вимовляйте слова: « Це тільки перший клас».
Серед безліч почуттів, які наповнюють батьків, коли вони вперше проводжають своїх дітей до школи, виявляються два найсильніших - радість і тривога. Радість, що їх малюки виросли і їх чекає багато незвіданого і захоплюючого. Тривога - як вони впораються зі шкільними турботами, чи не стануть відстаючими, як складуться їхні взаємини з навколишніми. Швидко проходить святкова вереснева атмосфера, починаються шкільні будні і для тривог з'являються реальні підстави. Дитину немов підмінили.
Схвильовані мами, а зрідка навіть татусі, поспішають поділитися своїми тривогами з учителями. Про що вони говорять?
Про те, що до школи у них була чудова дитина, товариська, добра, слухняна, старанна. Вихователі постійно хвалили і до тепер згадують із задоволенням.
А тепер усе змінилося. Малюка просто не впізнати! Уроки робити не хоче, тягне, відкладає на потім. Доводиться примушувати, силоміць садовити за стіл. Нічого нового...Режим!
Деякі батьки можуть скептично зауважити: «Подумаєш, режим! Чи так це важливо дотримуватися його?».
Так! Двох думок тут бути не може. У житті першокласника режим дня набуває особливого значення.
Перша умова - сон. Потрібно рано вставати, а отже, і лягати не пізно, інакше накопичується хронічне недосипання. Рідше, денний сон, такий звичайний у дитячому садку, як правило, скасовується.
Друге - рухи. Це найнеобхідніша умова успіху першокласника. Для того, щоб дитина добре навчалася, її руховий режим має складати 12-14 годин на тиждень.
Третє - повітря. Прогулянки на свіжому повітрі - найсильніші ліки від перевтоми.
Денна норма прогулянки першокласника - 3 години. А скільки гуляє ваша дитина? Напевно, менше. До чого це призводить? Перевтома накопичується, нестача свіжого повітря збільшується. У результаті батьківська недбалість обертається на шкоду школяру. Він виснажується в боротьбі з неправильним режимом, уроками, які не піддаються. Важко входить в світ обов'язків, яких не мав колись, причому обов'язків не завжди приємних.
Поганий настрій
Найнебезпечніший ворог школяра - поганий настрій. А він залежить від того, як пройшов ранок. У цього малюка « знову проспали» і тепер його очікує маса неприємностей. Зарядку не зробив, поснідати не встиг, зібрався як-небудь. Дитина і так поспішає. Але дорослі підганяють її і сварять за повільність. У школу доводиться бігти, проте на початок занять все одно спізнилися. Збентеження в душі. Тремтячими руками малюк відчиняє двері і несміливо йде до свого місця. Все в нього валиться з рук.
Зібраність, відповідальність, самоконтроль
Зібраності і самостійності бракує багатьом першокласникам. Все це - вади сімейного виховання. Трапляється, батьки, налякані незібраністю малюка, вважають постійний контроль єдиним способом привчити його до відповідальності.
Як вони це роблять? Старанно і постійно дорослі починають піклуватися про свою дитину. Ввечері збирають ранець, звіряючись із розкладом. Ні на хвилину не залишають без нагляду під час готування уроків, сидячи поруч за столом, телефонують однокласникам і навіть вчителям. Щоб дізнатися домашнє завдання: « Він у мене такий забудько».
А «забудько» досить швидко починає розуміти, що навчальні проблеми не стільки його, скільки мамина справа. Виконає вправу невірно. Отримає оцінку нижчу за ту, на яку розраховувала, і в сльози, та ще й домашнім дорікне: « Ти, мамо ( або бабусю), винна!». Отут би саме запитати дитину: « А чим ти сама на уроці займалася?».. Але дорослі чомусь так само пристрасно продовжують терпляче день у день, крок за кроком разом із своїм сином чи донькою освоювати шкільну програму. І так із року в рік, доти, доки, нарешті, « заочне навчання» у середній школі стає їм не під силу.
І тоді дитині доводиться скрутно. Розбещена опікою, вона звикла до постійної суттєвої допомоги і не набула необхідних навичок для навчання. Їй бракує зібраності, відповідальності, самоконтролю. Настає момент, коли навчатися школяру стає неймовірно важко.
Батьківська турбота, увага і контроль, безумовно необхідні першокласнику, але діяти треба розумно, обережно, настирливо, не даючи дитині приводу перекласти свої обов'язки на чужі плечі.
Якщо хтось із членів сім'ї взяв цього року відпустку у вересні, а хтось у жовтні, то ви прийняли правильне рішення. Саме на початку шкільного життя порада і підтримка старших так важлива для маленької людини. Саме зараз вона особливо потребує того, щоб поруч із нею були найближчі люди, які у будь-який момент, якщо знадобиться прийдуть на допомогу.
Як вони це роблять? Старанно і постійно дорослі починають піклуватися про свою дитину. Ввечері збирають ранець, звіряючись із розкладом. Ні на хвилину не залишають без нагляду під час готування уроків, сидячи поруч за столом, телефонують однокласникам і навіть вчителям. Щоб дізнатися домашнє завдання: « Він у мене такий забудько».
А «забудько» досить швидко починає розуміти, що навчальні проблеми не стільки його, скільки мамина справа. Виконає вправу невірно. Отримає оцінку нижчу за ту, на яку розраховувала, і в сльози, та ще й домашнім дорікне: « Ти, мамо ( або бабусю), винна!». Отут би саме запитати дитину: « А чим ти сама на уроці займалася?».. Але дорослі чомусь так само пристрасно продовжують терпляче день у день, крок за кроком разом із своїм сином чи донькою освоювати шкільну програму. І так із року в рік, доти, доки, нарешті, « заочне навчання» у середній школі стає їм не під силу.
І тоді дитині доводиться скрутно. Розбещена опікою, вона звикла до постійної суттєвої допомоги і не набула необхідних навичок для навчання. Їй бракує зібраності, відповідальності, самоконтролю. Настає момент, коли навчатися школяру стає неймовірно важко.
Батьківська турбота, увага і контроль, безумовно необхідні першокласнику, але діяти треба розумно, обережно, настирливо, не даючи дитині приводу перекласти свої обов'язки на чужі плечі.
Якщо хтось із членів сім'ї взяв цього року відпустку у вересні, а хтось у жовтні, то ви прийняли правильне рішення. Саме на початку шкільного життя порада і підтримка старших так важлива для маленької людини. Саме зараз вона особливо потребує того, щоб поруч із нею були найближчі люди, які у будь-який момент, якщо знадобиться прийдуть на допомогу.
Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання:
• низький рівень і нестійкість працездатності;
• дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;
• низькі показники координації різних систем організму між собою;
• зміни функціонального стану центральної нервової системи;
• різке зниження навчальної активності;
• зниження працездатності;
• до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60 % дітей;
• скарги на втому, головний біль, сонливість, погіршення апетиту, поганий сон;
• розгальмованість рухова або млявість, утомленість;
• розлади шлунково-кишкового тракту;
• підвищення артеріального тиску.
• дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;
• низькі показники координації різних систем організму між собою;
• зміни функціонального стану центральної нервової системи;
• різке зниження навчальної активності;
• зниження працездатності;
• до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60 % дітей;
• скарги на втому, головний біль, сонливість, погіршення апетиту, поганий сон;
• розгальмованість рухова або млявість, утомленість;
• розлади шлунково-кишкового тракту;
• підвищення артеріального тиску.
Адаптація(пристосування) дитини до школи:
Перший етап
2-3 тижні
орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів бурхливо реагують усі системи організму («фізіологічна буря»)
Другий етап
1-2 місяці
нестійке пристосування,
коли організм шукає й знаходить певні оптимальні варіанти реакцій на ці впливи
Третій етап
до 3-6 місяців
відносно стійке пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження.
2-3 тижні
орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів бурхливо реагують усі системи організму («фізіологічна буря»)
Другий етап
1-2 місяці
нестійке пристосування,
коли організм шукає й знаходить певні оптимальні варіанти реакцій на ці впливи
Третій етап
до 3-6 місяців
відносно стійке пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження.
Велике значення для психічного та фізичного здоров'я вашої дитини має правильний режим дня.
РЕЖИМ ДНЯ ШКОЛЯРА
О 7 ранку — Підйом;
з 7 год до 7. 30 хв. — Зарядка, гігієнічні маніпуляції, прибирання свого ліжка;
з 7. 30 хв. до 7. 50 хв. — Сніданок;
з 7. 50 хв. до 8. 20 хв. — Час на дорогу до школи;
з 8. 30 хв. до 12. 30 хв. — Шкільні заняття;
з 12. 30 хв. до 13 ч. — Час на дорогу зі школи;
з 13 год до 13. 30 хв. — Обід;
з 13. 30 хв. до 14. 30 хв. — Сон або відпочинок;
з 14. 30 хв. до 16 год — Ігри на повітрі або прогулянка;
з 16 год до 16. 15 хв. — Полуденок;
з 16. 15 хв. до 18 ч. — Робота над домашніми завданнями;
з 18 год до 19 год — Вечірня прогулянка на повітрі;
з 19 год до 19. 30 хв. — Вечеря;
з 19. 30 хв. до 20. 30 хв. — Заняття за інтересами (читання, спокійні ігри, допомога родині і т.д.);
з 20. 30 хв. до 21 год — Підготовка до наступного дня і сну (чищення взуття та одягу, гігієнічні процедури);
о 21 год — Сон.
• 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 год.) для відновлення сил.
• Після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.
• Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідні 10-15 хв. «перерви».
• Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їйможливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»).
• Після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.
• Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідні 10-15 хв. «перерви».
• Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їйможливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»).
ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОТОРИКИ РУКИ
1.Ліплення з глини і пластиліну. Це дуже корисно, причому ліпити можна не лише з пластиліну і глини. Якщо у дворі зима - що може бути краще снігової баби або ігор в сніжки. А влітку можна спорудити казковий замок з піску або дрібних камінчиків.
2.Малювання або розфарбовування картинок - улюблене заняття дошкільників. Звернути увагу потрібно на малюнки дітей. Чи різноманітні вони? Якщо хлопчик малює тільки машини і літаки, а дівчинка схожих один на одного ляльок, то це навряд чи позитивно вплине на розвиток образного мислення дитини. Батькам і вихователям необхідно урізноманітнити тематику малюнків, звернути увагу на основні деталі, без яких малюнок стає спотвореним.
3. Виготовлення виробів з паперу. Наприклад, виконання аплікацій. Дитині треба уміти користуватися ножицями і клеєм.
4. Виготовлення виробів з природного матеріалу: шишок, жолудів, соломи та інших доступних матеріалів.
5. Конструювання.
6. Застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків.
7. Зав'язування і розв'язування стрічок, шнурків, вузликів на мотузку.
8. Загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок і т. д.
9. Всмоктування піпеткою води.
10. Нанизування намистинок і ґудзиків. Влітку можна зробити намисто з горобини, горішків, насіння гарбуза і огірків, дрібних плодів і т. д.
11. Плетіння кісок з ниток, вінків з квітів.
12. Усі види ручної творчості : для дівчаток - в'язання, вишивання і т. д., для хлопчиків - карбування, випалювання, художнє випилювання і т. д. Навчити наших дітей усьому, що уміємо самі!
13. Перебирання круп: насипати в невеличке блюдце, наприклад, гороху, гречки та рису і попросити дитину перебрати.
14. "Показ" вірша. Нехай дитина показує руками усе, про що говориться у вірші. По-перше, так веселіше, а значить, слова і зміст запам'ятаються краще. По-друге, така маленька вистава допоможе дитині краще орієнтуватися в просторі і користуватися руками.
15. Тіньовий театр. Попросити малюка з'єднати великий і вказівний пальці, а інші розпустити віялом. Диво: на освітленій настільною лампою стіні з'явиться папуга. Якщо розпрямити долоню, а потім зігнути вказівний палець і відкопилити мізинець, на стіні з'явиться собака.
16. Ігри з м'ячем, кубиками, мозаїкою.
Щодня пропонуйте дітям такі заняття! Не поспішаєте за дитину робити те, що вона може і повинна робити сама, нехай спочатку повільно, але самостійно. Якщо вам вдалося організувати вдома спортивний куточок і малюк може лазити по спортивних сходах, підтягуватися на канаті, перекидатися на турніку, рука у нього буде міцною і твердою. Дайте своїй дитині молоток, пилу, цвяхи і змайструйте разом з ним нехитрий, але корисний виріб - рука дитини придбає упевненість і спритність.
При такому усебічному тренуванні шкільні заняття будуть для дитини не такими стомливими. Корисно перевірити результати копіткої роботи по формуванню руху кисті. Для цього використовуйте тест "вирізування круга", провівши його до початку тренування і після його закінчення.
Усі ці вправи приносять потрійну користь дитині: по-перше, розвивають руки, готуючи до опанування письма, по-друге, формують у неї художній смак, що корисно в будь-якому віці, і по-третє, дитячі фізіологи стверджують, що добре розвинена кисть руки "потягне" за собою розвиток інтелекту.
2.Малювання або розфарбовування картинок - улюблене заняття дошкільників. Звернути увагу потрібно на малюнки дітей. Чи різноманітні вони? Якщо хлопчик малює тільки машини і літаки, а дівчинка схожих один на одного ляльок, то це навряд чи позитивно вплине на розвиток образного мислення дитини. Батькам і вихователям необхідно урізноманітнити тематику малюнків, звернути увагу на основні деталі, без яких малюнок стає спотвореним.
3. Виготовлення виробів з паперу. Наприклад, виконання аплікацій. Дитині треба уміти користуватися ножицями і клеєм.
4. Виготовлення виробів з природного матеріалу: шишок, жолудів, соломи та інших доступних матеріалів.
5. Конструювання.
6. Застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків.
7. Зав'язування і розв'язування стрічок, шнурків, вузликів на мотузку.
8. Загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок і т. д.
9. Всмоктування піпеткою води.
10. Нанизування намистинок і ґудзиків. Влітку можна зробити намисто з горобини, горішків, насіння гарбуза і огірків, дрібних плодів і т. д.
11. Плетіння кісок з ниток, вінків з квітів.
12. Усі види ручної творчості : для дівчаток - в'язання, вишивання і т. д., для хлопчиків - карбування, випалювання, художнє випилювання і т. д. Навчити наших дітей усьому, що уміємо самі!
13. Перебирання круп: насипати в невеличке блюдце, наприклад, гороху, гречки та рису і попросити дитину перебрати.
14. "Показ" вірша. Нехай дитина показує руками усе, про що говориться у вірші. По-перше, так веселіше, а значить, слова і зміст запам'ятаються краще. По-друге, така маленька вистава допоможе дитині краще орієнтуватися в просторі і користуватися руками.
15. Тіньовий театр. Попросити малюка з'єднати великий і вказівний пальці, а інші розпустити віялом. Диво: на освітленій настільною лампою стіні з'явиться папуга. Якщо розпрямити долоню, а потім зігнути вказівний палець і відкопилити мізинець, на стіні з'явиться собака.
16. Ігри з м'ячем, кубиками, мозаїкою.
Щодня пропонуйте дітям такі заняття! Не поспішаєте за дитину робити те, що вона може і повинна робити сама, нехай спочатку повільно, але самостійно. Якщо вам вдалося організувати вдома спортивний куточок і малюк може лазити по спортивних сходах, підтягуватися на канаті, перекидатися на турніку, рука у нього буде міцною і твердою. Дайте своїй дитині молоток, пилу, цвяхи і змайструйте разом з ним нехитрий, але корисний виріб - рука дитини придбає упевненість і спритність.
При такому усебічному тренуванні шкільні заняття будуть для дитини не такими стомливими. Корисно перевірити результати копіткої роботи по формуванню руху кисті. Для цього використовуйте тест "вирізування круга", провівши його до початку тренування і після його закінчення.
Усі ці вправи приносять потрійну користь дитині: по-перше, розвивають руки, готуючи до опанування письма, по-друге, формують у неї художній смак, що корисно в будь-якому віці, і по-третє, дитячі фізіологи стверджують, що добре розвинена кисть руки "потягне" за собою розвиток інтелекту.
МАЛЮК СТАВ ПЕРШОКЛАСНИКОМ
• Ваш малюк пішов до школи. Але вважайте, що в школу пішли ви. У вас багато справ і без цього.• Не прагніть побачити в дитині десятикласника. Будьте готові, що учнем він стане через деякий час. Парта, ранець, зошити ще не роблять з нього учня.
• Поважайте нове життя дитини. Тепер вже не ви вирішуєте, з ким він сидить за однією партою, якими мають бути його взаємини з вчителькою та однокласниками. Все це тепер його власні уроки життя, які, повірте, важливіше за шкільний розклад.
• Менше відповідайте за його перебування в школі і більше - за перебування вдома. Будинок тепер набуває для дитини набагато більшого значення, ніж раніше.
• Прагніть не демонструвати можливостей дитини перед ровесниками. Важливіше, щоб він відчув себе рівним іншим, хоч би в першому класі.
• Спробуйте запам'ятати імена вчителів, однокласників, їх батьків. Інколи це може виявитися важливим в найнесподіваніших обставинах.
• Прагніть не заходити в магазини і не робіть побічних справ по дорозі в школу. Розмовляйте з дитиною, запитуйте про уроки, які сьогодні будуть. Тобто проявляйте пошану до школи як найважливішої справи вашої дитини.
• На перших порах просіть дитину «підказати» вам, як дійти до будинку. Радьтеся: а що, якщо ми пройдемо по іншій вулиці? Дитині важливо, провівши декілька годин в школі відчути простір. Просто побути в русі.
• Дійдіть з дитям до однієї або двох сусідніх шкіл. Він повинен відчувати, що його школа - не єдина.
• Допомагайте дитині підтримувати зв'язок з його дошкільним життям. Зайдіть разом з ним в дитячий садок, щоб поздороватися з вихователями, розповісти про школу. Дайте покачатися на гойдалках. Загляньте в гості до когось з сусідських дітей, з ким ваше дитя дружило до школи.
• І ще! Людина, яка пішла в школу, сповниться гідності, якщо у нього з'явиться власний будильник, який він звечора сам поставить на певний час.
• І ще дуже важливо - пошана до світу дитини. Не заглядайте в ранець без відома малюка. Він повинен бути упевнений, що віднині без його дозволу ніхто не чіпатиме речі, що належать йому.
• Добре б завести зошит для щоденних записів або малюнків. У цьому зошиті він зможе описувати кожен свій день (хоч би одну подію). Завдяки цій можливості з'явиться досвід роздумів про себе і своє життя.
ПРАВИЛА, ЩО ДОПОМОЖУТЬ БАТЬКАМ ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ЖИТТЯ В КОЛЕКТИВІ
1. Не віднімай чужого, але й своє не віддавай.
2. Попросили — дай, намагаються відняти — захищайся.
3. Не бийся без причини.
4. Кличуть гратися — йди, не кличуть — запитай дозволу пограти разом, це не соромно.
5. Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
6. Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.
7. Через бали не плач, будь гордим. З учителем через бали не сперечайся і на вчителя за це не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
8. Нікого не обмовляй.
9. Намагайся бути акуратним.
10. Частіше говори «давай дружити», «давай грати», «давай разом підемо додому».
11. Пам'ятай! Ти не кращий від усіх, ти не гірший від усіх! Ти — неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!
2. Попросили — дай, намагаються відняти — захищайся.
3. Не бийся без причини.
4. Кличуть гратися — йди, не кличуть — запитай дозволу пограти разом, це не соромно.
5. Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
6. Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.
7. Через бали не плач, будь гордим. З учителем через бали не сперечайся і на вчителя за це не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
8. Нікого не обмовляй.
9. Намагайся бути акуратним.
10. Частіше говори «давай дружити», «давай грати», «давай разом підемо додому».
11. Пам'ятай! Ти не кращий від усіх, ти не гірший від усіх! Ти — неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!
ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З РІДНИМИ
1. Прокинувся — привітайся з рідними.
2. Не забувай дякувати рідним за послуги і сам їм прислужитися.
3. Не примушуй хвилюватися за себе. Повідомляй, куди йдеш і коли повернешся.
4. Будь чемним і ввічливим з кожним із рідних тобі людей.
5. Завжди з усіма будь чесним, поважай інших.
6. Роби так, щоб рідні відчували радість спілкування з тобою, гордість за твої вчинки, твою поведінку.
7. Стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе.
2. Не забувай дякувати рідним за послуги і сам їм прислужитися.
3. Не примушуй хвилюватися за себе. Повідомляй, куди йдеш і коли повернешся.
4. Будь чемним і ввічливим з кожним із рідних тобі людей.
5. Завжди з усіма будь чесним, поважай інших.
6. Роби так, щоб рідні відчували радість спілкування з тобою, гордість за твої вчинки, твою поведінку.
7. Стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе.
ДІТИ, ЯКІ ГРАЮТЬ В ІГРИ, АБО КОМП'ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ
Великий потік нової інформації, застосування комп’ютерних технологій, а саме розповсюдження комп’ютерних ігор здійснили вплив на розвиток особистості сучасної дитини. На сьогоднішній день збільшилась кількість дітей і підлітків, які вміють працювати з комп’ютерними програмами, в тому числі грати в комп’ютерні ігри. Якщо в середині 90-х років в числі улюблених занять підлітки називали слухання музики і перегляд телепередач, то в останні роки захоплення комп’ютером витіснило їх. Приблизно 70% сучасних школярів, відповідаючи на питання про свої інтереси і захоплення, згадують комп’ютер нарівні з заняттями спортом, прогулянками й спілкуванням з друзями. За статистичними даними, майже кожен підліток у віці 13-16 років хоча б один раз пробував грати в комп’ютерну гру.
Разом з комп’ютеризацією з’явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров’я дітей і підлітків. Найпоширенішим з них є таке явище як «комп’ютерна залежність».
Термін «комп’ютерна залежність» з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності складається з того, що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливий не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом.
Першими ознаками комп’ютерної залежності дитини є:
– пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу;
– просиджування біля комп’ютера у нічний час;
– приймання їжі не відриваючись від комп’ютерної гри;
– уявлення і асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор;
– відсутність інших захоплень крім комп’ютерних ігор;
– надання переваги комп’ютерним іграм, ніж спілкуванню;
– загальний час, проведений за грою перевищує час виконування домашніх завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інші захоплення;
– не уявлення чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався;
– конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером.
Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. В результаті чого у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення осанки тощо) звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності.
Замість вирішення виникаючих труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна … Але час, який проведений за грою, не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона – переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі.
Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей, психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми. Більш схильні до комп’ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від’їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп’ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка.
За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків, залежними стають діти з неадекватною самооцінкою (заниженою або завищеною). У більшості випадків, таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. В один момент дитині набридає доказувати одноліткам, яка вона є насправді, вона поринає у віртуальний комп’ютерний світ, де вона отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми недоліками, комплексами і амбіціями.
Також комп’ютерна залежність дитини обумовлена схильністю до інших видів залежностей батьків дитини (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генному рівні.
Коли вдома немає комп’ютера, а грати дитині хочеться, вона іде до комп’ютерного клубу. І якщо батьки вдома мають можливість, при бажанні, прослідкувати, у що і як довго грає дитина, то працівників клубів це, як правило, не турбує.
Також відомі випадки, коли захоплення комп’ютерними іграми приводили до порушення закону: крадіжок грошей, озброєних нападів на людей, намагаючись бути схожими на улюблених комп’ютерних героїв тощо.
Що ж може вберігати дитину від формування комп’ютерної залежності? Відповіддю на це питання є можливість отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ і тоді дитина буде захищена від комп’ютерної та інший видів залежностей. Цим може бути:
– яскраве, насичене, цікаве життя;
– можливість відчувати азарт і ризик;
– можливість відчувати агресію дозволеним способом;
– можливість грати і реалізовувати свою цікавість;
– можливість повноцінно спілкуватися з батьками і однолітками.
Для профілактики комп’ютерної залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:
Разом з комп’ютеризацією з’явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров’я дітей і підлітків. Найпоширенішим з них є таке явище як «комп’ютерна залежність».
Термін «комп’ютерна залежність» з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності складається з того, що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливий не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом.
Першими ознаками комп’ютерної залежності дитини є:
– пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу;
– просиджування біля комп’ютера у нічний час;
– приймання їжі не відриваючись від комп’ютерної гри;
– уявлення і асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор;
– відсутність інших захоплень крім комп’ютерних ігор;
– надання переваги комп’ютерним іграм, ніж спілкуванню;
– загальний час, проведений за грою перевищує час виконування домашніх завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інші захоплення;
– не уявлення чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався;
– конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером.
Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. В результаті чого у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення осанки тощо) звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності.
Замість вирішення виникаючих труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна … Але час, який проведений за грою, не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона – переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі.
Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей, психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми. Більш схильні до комп’ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від’їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп’ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка.
За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків, залежними стають діти з неадекватною самооцінкою (заниженою або завищеною). У більшості випадків, таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. В один момент дитині набридає доказувати одноліткам, яка вона є насправді, вона поринає у віртуальний комп’ютерний світ, де вона отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми недоліками, комплексами і амбіціями.
Також комп’ютерна залежність дитини обумовлена схильністю до інших видів залежностей батьків дитини (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генному рівні.
Коли вдома немає комп’ютера, а грати дитині хочеться, вона іде до комп’ютерного клубу. І якщо батьки вдома мають можливість, при бажанні, прослідкувати, у що і як довго грає дитина, то працівників клубів це, як правило, не турбує.
Також відомі випадки, коли захоплення комп’ютерними іграми приводили до порушення закону: крадіжок грошей, озброєних нападів на людей, намагаючись бути схожими на улюблених комп’ютерних героїв тощо.
Що ж може вберігати дитину від формування комп’ютерної залежності? Відповіддю на це питання є можливість отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ і тоді дитина буде захищена від комп’ютерної та інший видів залежностей. Цим може бути:
– яскраве, насичене, цікаве життя;
– можливість відчувати азарт і ризик;
– можливість відчувати агресію дозволеним способом;
– можливість грати і реалізовувати свою цікавість;
– можливість повноцінно спілкуватися з батьками і однолітками.
Для профілактики комп’ютерної залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:
1. Привчайте дитину правильно відноситися до комп’ютера як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не до засобу отримання емоцій.
2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп’ютерні ігри.
3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хвилин комп’ютерної гри, 30 хвилин заняття іншими видами діяльності.
4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера.
5. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном.
6. Домовляйтесь з дитиною, виконувати ці правила.
7. Обговорюйте з дитиною, що Ви застосуєте, якщо дитина порушить домовленість.
8. Помічайте, коли дитина притримується Ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином, закріпляється бажана поведінка.
9. Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома, комп’ютер не повинен стати компенсацією.
10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образу, агресію тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.
Якщо ви помітили ознаки залежної комп’ютерної поведінки у дитини, зверніться до наступних рекомендацій:
1. Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих.
1. Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих.
2. Звертайте увагу на ігри, в які грає Ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів.
3. Обмежуйте час роботи за комп’ютером. Різко забороняти працювати на комп’ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп’ютерної залежності, вона може проводити за ним дві години в будні дні і три у вихідні. Обов’язково з перервами.
4. Запропонуйте інші можливості проведення часу. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо).
5. Не дозволяйте дитині розважатися в комп’ютерному клубі вночі.
6. Навчайте дитину критично відноситися до комп’ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування.
7. У випадку, якщо ви не можете самостійно вирішити цю проблему, звертайтесь до психолога і в спеціалізовані психологічні центри.
Комп’ютерний світ схожий з світом, в якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині і підлітку рости в тому світі , який ми маємо – з тим комп’ютерним бумом, за яким ми спостерігаємо. Обмежити дитину від комп’ютера означає викликати у неї неадекватну реакцію, коли вона все ж таки зустрінеться з цим проявленням сучасного світу.
Інша справа, що потрібно давати собі раду: якщо батько надає перевагу спілкуванню з дружиною сидінню перед дисплеєм комп’ютера, якщо матері легше поринути у переживання «мильної опери», ніж поговорити з донькою або сином, то очікувати від дитини іншої реакції на комп’ютер або телевізор наївно. Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації і комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною.
Рецепт від будь-якої деструктивної залежності, будь-то комп’ютер, телевізор, алкоголь або наркотики, – повноцінне і гармонічне спілкування всіх членів сім’ї, а точніше, їх взаємна любов.
Інша справа, що потрібно давати собі раду: якщо батько надає перевагу спілкуванню з дружиною сидінню перед дисплеєм комп’ютера, якщо матері легше поринути у переживання «мильної опери», ніж поговорити з донькою або сином, то очікувати від дитини іншої реакції на комп’ютер або телевізор наївно. Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації і комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною.
Рецепт від будь-якої деструктивної залежності, будь-то комп’ютер, телевізор, алкоголь або наркотики, – повноцінне і гармонічне спілкування всіх членів сім’ї, а точніше, їх взаємна любов.
16 порад батькам другокласників
Порада 1
Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.
Порада 2
Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань. Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання: - Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня; - Привчайте дитину вчасно сідати за уроки; - Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви; - Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;
Порада 3
Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.
Порада 4
Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.
Порада 5
Показувати дитині приклад організованості і зібраності.
Порада 6
Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі. Для успішного навчання важливо: - Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»; - Чи знайоме дитині почуття відповідальності; - Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;
Порада 7
Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.
Порада 8
Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.
Порада 9
Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність. Якщо дитина погано навчається, то: - Вона втратила віру в свої сили; - Боїться, що його спитають на уроці; - Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем; - Дорослі ставлять завищені вимоги;
Порада 10
Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент. Що робити? - Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …); - Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання); - Підбирати цікаві завдання; - Уникати нервозності і невиправданих конфліктів; - Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос; - Обов’язково відмічати перші успіхи дитини; - Намагатися розвинути в дитині почуття гідності.
Порада 11
Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.
Порада 12
Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.
Порада 13
Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці. Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.
Порада 14
Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.
Порада 15
Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».
Порада 16
Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.
"Золоті правила" виховання щасливих дітей
1.Стимулюйте інтелект дитини.
Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче.
2. Формуйте самоповагу.
3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:
• щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;
• зовнішня привабливість: одяг, манери;
• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.
• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.
Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.
5. Виховуйте відповідальність і порядність.
Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.
6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба".
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.
7. У кожної дитини має бути гарний друг.
Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.
8. Будьте вимогливими.
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.
Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.
9. Привчайте дитину до праці.
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі.
10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.
Непосидюща дитина — це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров'я. Не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи па-льця, немає заборон, яких вона не порушувала б.
Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10—14-річному ві-ці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини — не нав'язати їй негативній ставлення до себе та світу. Чим можуть допомогти батьки 1. Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає перезбудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що перезбуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло. 2. Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, — мінімальний. 3.Спробуйте запобігати порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшим стане переконаність дитини втому, що вона погана. 4. Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на щось емоційно значуще для неї: «Ой, дивись!», «Я згадала!». Чим може допомогти психолог Основні завдання психологічної корекції: 1. Визначити уявлення дитини про себе і допомогти їй позбутися негативних переко-нань щодо власної неспроможності. 2. Засобами гри створити позитивну мотивацію до розвитку вміння контролювати свої слова та дії. 3. Тренувати в ігрових вправах довільну увагу дитини. 4. Підібрати разом з батьками ефективні способи взаємодії з гіперактивною дитиною. |
Як допомогти дитині виконати домашнє завдання
Допомагати дитині з виконанням домашньої роботи зовсім не означає робити замість неї! У даній статті пропонуються десять порад, як батьки можуть найкращим чином допомогти своїй дитині виконати домашнє завдання так, щоб вона ефективно навчалась, отримувала користь зі своїх завдань і приносила зі школи добрі оцінки.
Забезпечте дитині сприятливі умови та надайте необхідні матеріали
Важливо забезпечити дитині спокійний, добре освітлений простір подалі від відволікаючих чинників, а також надати всі необхідні навчальні матеріали – папір, зошити, маркери, ручки й олівці, словники, зручний письмовий стіл і т. п. – усе, що тільки потрібно для того, щоб дитині було зручно й вона могла ефективно виконувати свою домашню роботу. Відразу після школи попросіть дитину переглянути всі завдання й визначити, які підручники та матеріали необхідні для їх виконання. Усі ми раніше, як очманілі, в останній момент мчали в магазин по транспортир, кольоровий папір або повертались у школу по забутий підручник – і нічого смішного в цьому не було! Нехай же в дитини все необхідне буде під рукою.
Визначте персональний простір для кожної дитини
Навіть якщо ваші діти дуже слухняні (як же вам пощастило), вони, імовірно, відволікають один одного під час занять. Спробуйте знайти для кожної дитини своє окреме робоче місце або розплануйте час так, щоб діти спокійного виконували домашні завдання у спеціально відведених місцях. Якщо одна дитина закінчить свою домашню роботу раніше, займіть її читанням або попросіть посидіти спокійно, доки вся сім'я не буде готова до спільного проведення часу у вітальні.
Продумайте розклад
Створіть раціональний графік, який передбачає адекватне співвідношення часу на навчання та дозвілля дитини. Більшість дітей найбільш продуктивні на початку вечора, за деякий час до сну, іншим, перш ніж сісти за підручники, потрібна невелика перерва на ігри, обід чи вечерю або принаймні перекус. Найголовніше – це встановити певний режим, який буде індивідуально підходити вашій дитині та враховувати всі її потреби.
Зробіть час виконання домашніх завдань вільним від високих технологій
Обмежте час для телевізора, мобільного телефону, планшета й ноутбука. Якщо вашій дитині не потрібен комп'ютер для виконання домашнього завдання або телефон для консультацій з однокласниками (порада: переконайтеся, що це дійсно необхідно!), нехай вона здасть вам усі свої високотехнологічні пристрої на час виконання домашньої роботи. Таке правило, звісно, складно встановити й застосувати, особливо у відношенні до технічно одержимих дітей у віці від десяти до тринадцяти років і підлітків, але чим краще дитина зосередиться, тим швидше виконає домашню роботу і зможе повернутись до своєї сторінки в соціальних мережах.
Будьте готові стати довідником
Завжди будьте готові відповісти на будь-які запитання про домашнє завдання. Спробуйте вирішити одну-дві задачі разом з дитиною, а потім перевірте, чи зможе вона вирішити наступну задачу самостійно. Давайте дивитися правді в очі: у вас як у батька (у мами) дуже багато важливих справ – вечеря на плиті, кілометровий список нагальних завдань і, можливо, ще один жвавий малюк на додачу. Однак не забувайте нагадувати своєму школяру (і собі самим), що школа й навчання понад усе, і ви завжди готові відповісти на будь-які запитання або перевірити домашню роботу дитини.
Не впадайте у крайнощі з бажанням допомогти
Ігнорування прохань дитини про допомогу з домашнім завданням – це одна крайність, а виконання роботи замість неї – інша, обидві вони повинні бути справжнім табу. Уникайте простого надання відповідей. Замість цього ставте запитання, які дозволять дитині розділити складну задачу на кілька невеликих, послідовних і простих етапів. Ви не зможете складати за дитину іспити, тому виконання замість неї складних шкільних проектів і рішення математичних задач ніяк не допоможуть їй у довгостроковій перспективі.
Користуйтесь не тільки шкільним щоденником
З першого дня навчання у школі дайте дитині блокнот для записування завдань, який, крім офіційного щоденника, буде додатковим засобом фіксації заданого. Ви також можете придумати просту відомість виконання домашніх завдань або якусь іншу форму звітності. Що б ви не вибрали, переконайтеся, що ваша дитина записує свої завдання на папері, це допоможе їй нічого не пропустити. Як тільки вона впорається з домашньою роботою, порівняйте виконаний обсяг зі щоденником, щоби переконатися, що все зроблено.
Підтримуйте зв'язок з учителем і школою
Дізнайтеся, чи є в учителя вашої дитини сайт або сторінка в соціальних мережах, на якій він (вона) перераховує домашні завдання і, можливо, пише якісь рекомендації стосовно їх виконання; чи передбачена у школі допомога при виконанні домашніх завдань («ГПД», наприклад), репетиторство або можливість додаткових занять, які можуть бути корисними, якщо дитина матиме труднощі з виконанням домашньої роботи. Під час батьківських зборів або в будь-який інший момент протягом навчального року діліться своєю стурбованістю кількістю або складністю призначених домашніх завдань. Неодмінно повідомляйте вчителю, якщо у вашої дитини систематично виникають якісь труднощі або вона не у змозі самостійно зробити більшу частину домашньої роботи.
Робіть роботу над помилками
Переглядайте закінчені й оцінені завдання дитини. Не сваріть її за погані оцінки або зроблені помилки. Обговоріть ці помилки, щоби переконатися, що ваша дитина зрозуміла матеріал. Неправильні відповіді завжди дають можливість учитись, до того ж ці складні питання можуть зустрітись на іспиті. Тому варто допомогти дитині зрозуміти правильні відповіді, доки матеріал ще свіжий у пам'яті.
Підтримуйте здорові звички
Багато дітей відчувають нестачу сну, який украй необхідний їх організму, що розвивається, проводячи в ліжку значно менше 8,5 години. Якщо ваша дитина дрімає над завданням з літератури, спробуйте змістити час відходу до сну на одну годину раніше протягом одного тижня й перевірте, наскільки це виявиться ефективним. Якщо графік вашої дитини щільно розписаний різними заняттями як по днях, так і вечорами, починаючи від спортивних гуртків і музичної школи до волонтерської діяльності або навіть роботи по кілька годин на день, може, прийшов час переосмислити їх доцільність. Дітям необхідний час, щоб розслабитись у кінці дня. Крім того, переконайте дитину в необхідності здорового харчування та регулярних фізичних вправ для гостроти розуму й запобігання хворобам.
ДЖЕРЕЛО: http://childdevelop.com.ua/articles/school/504/
Важливо забезпечити дитині спокійний, добре освітлений простір подалі від відволікаючих чинників, а також надати всі необхідні навчальні матеріали – папір, зошити, маркери, ручки й олівці, словники, зручний письмовий стіл і т. п. – усе, що тільки потрібно для того, щоб дитині було зручно й вона могла ефективно виконувати свою домашню роботу. Відразу після школи попросіть дитину переглянути всі завдання й визначити, які підручники та матеріали необхідні для їх виконання. Усі ми раніше, як очманілі, в останній момент мчали в магазин по транспортир, кольоровий папір або повертались у школу по забутий підручник – і нічого смішного в цьому не було! Нехай же в дитини все необхідне буде під рукою.
Визначте персональний простір для кожної дитини
Навіть якщо ваші діти дуже слухняні (як же вам пощастило), вони, імовірно, відволікають один одного під час занять. Спробуйте знайти для кожної дитини своє окреме робоче місце або розплануйте час так, щоб діти спокійного виконували домашні завдання у спеціально відведених місцях. Якщо одна дитина закінчить свою домашню роботу раніше, займіть її читанням або попросіть посидіти спокійно, доки вся сім'я не буде готова до спільного проведення часу у вітальні.
Продумайте розклад
Створіть раціональний графік, який передбачає адекватне співвідношення часу на навчання та дозвілля дитини. Більшість дітей найбільш продуктивні на початку вечора, за деякий час до сну, іншим, перш ніж сісти за підручники, потрібна невелика перерва на ігри, обід чи вечерю або принаймні перекус. Найголовніше – це встановити певний режим, який буде індивідуально підходити вашій дитині та враховувати всі її потреби.
Зробіть час виконання домашніх завдань вільним від високих технологій
Обмежте час для телевізора, мобільного телефону, планшета й ноутбука. Якщо вашій дитині не потрібен комп'ютер для виконання домашнього завдання або телефон для консультацій з однокласниками (порада: переконайтеся, що це дійсно необхідно!), нехай вона здасть вам усі свої високотехнологічні пристрої на час виконання домашньої роботи. Таке правило, звісно, складно встановити й застосувати, особливо у відношенні до технічно одержимих дітей у віці від десяти до тринадцяти років і підлітків, але чим краще дитина зосередиться, тим швидше виконає домашню роботу і зможе повернутись до своєї сторінки в соціальних мережах.
Будьте готові стати довідником
Завжди будьте готові відповісти на будь-які запитання про домашнє завдання. Спробуйте вирішити одну-дві задачі разом з дитиною, а потім перевірте, чи зможе вона вирішити наступну задачу самостійно. Давайте дивитися правді в очі: у вас як у батька (у мами) дуже багато важливих справ – вечеря на плиті, кілометровий список нагальних завдань і, можливо, ще один жвавий малюк на додачу. Однак не забувайте нагадувати своєму школяру (і собі самим), що школа й навчання понад усе, і ви завжди готові відповісти на будь-які запитання або перевірити домашню роботу дитини.
Не впадайте у крайнощі з бажанням допомогти
Ігнорування прохань дитини про допомогу з домашнім завданням – це одна крайність, а виконання роботи замість неї – інша, обидві вони повинні бути справжнім табу. Уникайте простого надання відповідей. Замість цього ставте запитання, які дозволять дитині розділити складну задачу на кілька невеликих, послідовних і простих етапів. Ви не зможете складати за дитину іспити, тому виконання замість неї складних шкільних проектів і рішення математичних задач ніяк не допоможуть їй у довгостроковій перспективі.
Користуйтесь не тільки шкільним щоденником
З першого дня навчання у школі дайте дитині блокнот для записування завдань, який, крім офіційного щоденника, буде додатковим засобом фіксації заданого. Ви також можете придумати просту відомість виконання домашніх завдань або якусь іншу форму звітності. Що б ви не вибрали, переконайтеся, що ваша дитина записує свої завдання на папері, це допоможе їй нічого не пропустити. Як тільки вона впорається з домашньою роботою, порівняйте виконаний обсяг зі щоденником, щоби переконатися, що все зроблено.
Підтримуйте зв'язок з учителем і школою
Дізнайтеся, чи є в учителя вашої дитини сайт або сторінка в соціальних мережах, на якій він (вона) перераховує домашні завдання і, можливо, пише якісь рекомендації стосовно їх виконання; чи передбачена у школі допомога при виконанні домашніх завдань («ГПД», наприклад), репетиторство або можливість додаткових занять, які можуть бути корисними, якщо дитина матиме труднощі з виконанням домашньої роботи. Під час батьківських зборів або в будь-який інший момент протягом навчального року діліться своєю стурбованістю кількістю або складністю призначених домашніх завдань. Неодмінно повідомляйте вчителю, якщо у вашої дитини систематично виникають якісь труднощі або вона не у змозі самостійно зробити більшу частину домашньої роботи.
Робіть роботу над помилками
Переглядайте закінчені й оцінені завдання дитини. Не сваріть її за погані оцінки або зроблені помилки. Обговоріть ці помилки, щоби переконатися, що ваша дитина зрозуміла матеріал. Неправильні відповіді завжди дають можливість учитись, до того ж ці складні питання можуть зустрітись на іспиті. Тому варто допомогти дитині зрозуміти правильні відповіді, доки матеріал ще свіжий у пам'яті.
Підтримуйте здорові звички
Багато дітей відчувають нестачу сну, який украй необхідний їх організму, що розвивається, проводячи в ліжку значно менше 8,5 години. Якщо ваша дитина дрімає над завданням з літератури, спробуйте змістити час відходу до сну на одну годину раніше протягом одного тижня й перевірте, наскільки це виявиться ефективним. Якщо графік вашої дитини щільно розписаний різними заняттями як по днях, так і вечорами, починаючи від спортивних гуртків і музичної школи до волонтерської діяльності або навіть роботи по кілька годин на день, може, прийшов час переосмислити їх доцільність. Дітям необхідний час, щоб розслабитись у кінці дня. Крім того, переконайте дитину в необхідності здорового харчування та регулярних фізичних вправ для гостроти розуму й запобігання хворобам.
ДЖЕРЕЛО: http://childdevelop.com.ua/articles/school/504/
Тест 1. "Добра мати... добрий батько... "
Варіанти відповідей: "так", "ні", "не знаю".
1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це?
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?
Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50-99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50-99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.
Тест 2: «Які ви батьки?»
Позначте фрази, які часто використовуєте, спілкуючись з дитино
1. Скільки разів тобі повторювати!
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації...
3. Не знаю, що б я без тебе робила
4. І в кого ти такий удався?!
5. Які у тебе чудові друзі!
6. Ну на кого ти схожий?!
7. Ти моя опора і помічник!
8. Ну що за друзі в тебе?!
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який ти в мене розумний!
11. А ти як вважаєш?
12. У всіх діти як діти, а ти...
13. Який ти у мене кмітливий!
Відповіді 1, 2, 4, 6, 8, 9, 12 — 2 бали;
З, 5,7, 10, 11, 13-1 бал.
Підрахуйте кількість одержаних балів.
7—8 балів
Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає Вас. Ваші стосунки благотворно впливають на становлення її особистості.
10—9 балів
Ви непослідовні у взаєминах з дитиною.
Вона поважає Вас, хоча і не завжди з Вами відверта.
На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.
10—12 балів
Вам необхідно уважно ставитися до дитини.
Розвиток дитини залежить більше від випадковості, ніж од Вас.
13—14 балів
Ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно.
Між Вами і дитиною існує недовір'я.
Постарайтеся приділити дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.
ПРИТЧА ПРО ТЕ, СКІЛЬКИ ЧАСУ ВАРТО ПРИДІЛЯТИ ДІТЯМ
Після нелегкого робочого дня повернувся батько додому. Час був пізній, він змучився і втомився, але зрадів, побачивши, що п’ятирічний син чекає його на порозі будинку.
– Тату, – привітавши батька, тихо промовив малюк, – можеш відповісти? Я чекав, щоб запитати …
– Звичайно, питай! – Вигукнув батько.
– Скільки грошей ти отримуєш?
– Та хіба це твоя справа ?! Нема чого тобі про це знати!
Дитина підняла на нього сумні очі.
– Я дуже-дуже прошу тебе, скажи, скільки ти заробляєш за одну годину?
– Ну, припустимо, п’ятсот. І що далі? Тобі-то яка різниця?
– Будь ласка, тато, – дуже серйозно промовила дитина, – позич мені триста рублів.
Батько вийшов з себе і закричав до сина:
– Ти поводиш себе огидно! Я так втомився, але змушений стояти тут і слухати твою порожню балаканину! Думаєш тільки про іграшки, чекав мене лише для того, щоб випросити грошей на всякі дурниці!
Опустивши голову, хлопчик зник за дверима дитячої. А батько, розсерджений і засмучений, так і стояв, притулившись до стіни. «От нахаба, – думав він, – який же мій син егоїстичний. Однак … Може, і я був не в усьому правий? .. Я даремно на нього накричав, адже зазвичай дитя ніколи не просить у нас з матір’ю грошей. Значить, дитина звернулась до мене неспроста».
Він тихенько зайшов до кімнати сина і сів біля дитячого ліжка.
– Ти ще не заснув, мій хороший? – Шепнув він.
– Ні, я лежу і думаю …
– Не гнівайся на мене, синку, я сьогодні страшенно втомився, тому й нагрубив тобі. Ось, візьми гроші і, будь ласка, вибач мене.
Малюк обійняв батька за шию, його оченята радісно засвітилися.
– Тату, спасибі, велике-велике спасибі!
Хлопчик витягнув з кишені піжами кілька зім’ятих банкнот і додав до них щойно отримані купюри. Батько знову почав бурчати:
– У тебе, як виявилося, предостатньо грошей, а ти скупишся і просиш ще.
– Ні, татко, мені якраз цих трьохсот не вистачало. Ось тепер я зібрав рівно стільки, щоб купити одну, всього лише одну годину твого, тату, часу. Можна? Я дуже прошу, прийди завтра трохи раніше, щоб ми сіли вечеряти всі разом: ти, мама і я …
Три величезні помилки, які ми здійснюємо при наставництві над дітьми, і способи їх виправлення
перейдіть за посиланням http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/973/
Як навчити дитину прибирати в кімнаті за 10 хвилин
перейдіть за посиланням
Як допомогти дитині запам"ятати шкільний матеріал
Навіщо дітям вчити вірші напам"ять Читати
Маю зошит, маю книжку,
Он лежать вони на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить, справжній я школяр.
Хоча бігаю, як вітер,
Та вже знаю кілька літер.
Їх навчилась від татуся,
Решту в школі я навчуся.
Он лежать вони на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить, справжній я школяр.
Хоча бігаю, як вітер,
Та вже знаю кілька літер.
Їх навчилась від татуся,
Решту в школі я навчуся.
10 речей, необхідних кожній дитині
1. Дотик
1. Дотик
Тримайте на руках, обіймайте, масажуйте, гуляйте і танцюйте з
дитиною. Ці дії заспокоюють, втішають і дають дитині
відчути себе в безпеці, і здатних відкривати для себе
навколишній світ.
2. Реагування
дитиною. Ці дії заспокоюють, втішають і дають дитині
відчути себе в безпеці, і здатних відкривати для себе
навколишній світ.
2. Реагування
З постійністю реагуйте на плач, сміх, питання і все, у чому
потребує дитина з любов'ю, турботою і особливою увагою. Це
надає дитині безпеку і передбачуваність.
3. Взаємодія
потребує дитина з любов'ю, турботою і особливою увагою. Це
надає дитині безпеку і передбачуваність.
3. Взаємодія
Спостерігайте і відповідайте на сигнали дитини. Це говорить йому про те, що дитина для вас важлива і особлива.
4. Спілкування
4. Спілкування
Розмовляйте і висловлюйте себе дитині. Використовуйте різні
звуки, слова і рівні захоплення. Підтримуйте зоровий контакт
час розмови, шепоту, спілкування.
5. Вжиття заходів
звуки, слова і рівні захоплення. Підтримуйте зоровий контакт
час розмови, шепоту, спілкування.
5. Вжиття заходів
Закрийте електричні розетки. Приберіть всі хімічні засоби
заходи поза досяжністю дітей. Дайте відповідні і безпечні іграшки. Надавайте дитині безпечне місце для ігор і відкриттів.
6. Хвалити
заходи поза досяжністю дітей. Дайте відповідні і безпечні іграшки. Надавайте дитині безпечне місце для ігор і відкриттів.
6. Хвалити
Завжди надихайте дитину дізнаватися, вчитися і ділитися з
іншими. Хваліть дитину часто і висловлюйте своє схвалення їх і їх
вчинків.
7. Грати
іншими. Хваліть дитину часто і висловлюйте своє схвалення їх і їх
вчинків.
7. Грати
Гра-це метод, в якому дитина вчитися, веселиться, починає
розуміти себе і спілкуватися з іншими. Кожен день надавайте
багато можливостей для позитивних, активних і відповідних
ігрових ситуацій.
8. Читати
розуміти себе і спілкуватися з іншими. Кожен день надавайте
багато можливостей для позитивних, активних і відповідних
ігрових ситуацій.
8. Читати
Читайте, складайте, пишіть, дивіться і показуйте книги.
Показуйте, як перегортаються сторінки. Ніколи не змушуйте
дитину сидіти, поки ви читаєте. Продовжуйте читати, якщо хочете. Дитина вас почує. Читання допомагає дітям розуміти себе і їх
оточення. Щоденне читання дітям практично найважливіше
дія допомоги дітям бути готовими до школи.
9. Співати і танцювати
Показуйте, як перегортаються сторінки. Ніколи не змушуйте
дитину сидіти, поки ви читаєте. Продовжуйте читати, якщо хочете. Дитина вас почує. Читання допомагає дітям розуміти себе і їх
оточення. Щоденне читання дітям практично найважливіше
дія допомоги дітям бути готовими до школи.
9. Співати і танцювати
Співайте пісні і складайте смішні мелодії. Танцюйте і слухайте
багато різної музики. Музика дає можливість провести особливо
час з дітьми.
10. Безпека
багато різної музики. Музика дає можливість провести особливо
час з дітьми.
10. Безпека
Залишайте дитину тільки з тими людьми, кому ви довіряєте, з якими дитина відчуває себе в безпеці, комфортно, впевнено, і з якими він зможе вчитися і
спілкуватися.
Правило 10 : виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.
В Україні триває спалах кору – одного з найбільш заразних захворювань, відомих у світі. За 2017 рік зафіксовано 4782 випадки захворювання на кір. Ліків від кору не існує, єдиний надійний метод профілактики захворювання — вакцинація. Разом з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні спеціалісти МОЗ відповідають на найбільш поширені питання про кір.
ЯК РОЗВИНУТИ САМОСТІЙНІСТЬ У ДІТЕЙ
-
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
- ЯК ОЦІНЮВАТИ ШКІЛЬНІ УСПІХИ СВОЇХ ДІТЕЙ
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
«ЛЮДИНА НЕ МОЖЕ БУТИ ВІЛЬНОЮ,
ЯКЩО ВОНА НЕ САМОСТІЙНА».
М.МОНТЕССОРІ
1.ВИЗНАЙТЕ ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ І ЇЇ НЕДОТОРКАННІСТЬ.
2.СПРИЯЙТЕ ФОРМУВАННЮ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ. ЛЮДИНА З НИЗЬКОЮ САМООЦІНКОЮ ПОСТІЙНО ЗАЛЕЖНА ВІД ЧУЖОЇ ДУМКИ. ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ДИТИНИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ОЦІНЮВАННЯ ЇЇ БАТЬКАМИ, ТОМУ ЩО В ЦЬОМУ ВІЦІ ДИТИНА ЩЕ НЕ ВМІЄ ОЦІНИТИ СЕБЕ САМА.
3.ЗАЛУЧАЙТЕ ДО РЕАЛЬНИХ СПРАВ СІМ'Ї. МОЖНА ПРОВОДИТИ МІНІ-НАРАДИ ЗА УЧАСТЮ ВСІХ ЧЛЕНІВ РОДИНИ, СПІЛЬНО ПЛАНУВАТИ СІМЕЙНІ СПРАВИ.
4.РОЗВИВАЙТЕ СИЛУ ВОЛІ ДИТИНИ. НАВЧАЙТЕ СМІЛИВОСТІ, ВИТРИВАЛОСТІ, ТЕРПЛЯЧОСТІ, ДОКЛАДАТИ ЗУСИЛЬ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ.
5.НАВЧАЙТЕ ПЛАНУВАТИ. СКЛАДАЙТЕ ПЛАН ДІЙ. ВЕЛИКУ І СКЛАДНУ СПРАВУ ВЧІТЬ РОЗБИВАТИ НА РЯД КОНКРЕТНИХ ДІЙ.
6.ПРИВЧАЙТЕ ДО ПРАЦІ ЯКОМОГА РАНІШЕ. ДИТИНА МАЄ ЗНАТИ СВОЇ ДОМАШНІ ОБОВ'ЯЗКИ, ВМІТИ ВИКОНУВАТИ ДОРУЧЕННЯ.
7.ВЧІТЬ СПІЛКУВАННЯ З ІНШИМИ ДІТЬМИ, ДОРОСЛИМИ ЛЮДЬМИ. ПРИ ЦЬОМУ ПАМ’ЯТАЙТЕ – МОДЕЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ СПРИЙМАЄТЬСЯ ДИТИНОЮ ЯК ЗРАЗОК ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ.
8.ФОРМУЙТЕ МОРАЛЬНІ ЯКОСТІ: ДОБРОТУ, ПОРЯДНІСТЬ, СПІВЧУТТЯ, ВЗАЄМОДОПОМОГУ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Поради спеціалістів
Правило 1. : заспокойтесь. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.
Правило 2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.
Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі.
Правило 4. : не бийте лежачого. Двійка, а для когось і сімка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5. : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6. : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.
Правило 7. : головне : хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8. – найважче : оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.
Правило 9. : не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.
- ПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ
Пам'ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ)
ГРІ — це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.
Профілактика захворювань.
Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.
Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:
§ повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
§ загартовування та часте провітрювання приміщень;
§ вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.
Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:
§ Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
§ Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
§ Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.
На що необхідно звернути увагу:
§ Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
§ Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
§ Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
§ Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
§ Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.
Прес-служба МОЗ України
3. ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ'Ї
Не купуйте працю
Коли дитина стає старше , йому можна давати складніші завдання , за які батьки будуть його заохочувати. Трудове виховання полягає в тому , щоб не змушувати дитину , а стимулювати його до роботи .
Але це зовсім не означає те , що батьки будуть купувати його працю. Звичайно , до таких методів теж іноді доводиться вдаватися , але тільки в тих випадках , коли малюк виконує відповідальну і важку роботу. В інших випадках йому потрібно пояснювати , що він є таким же членом сім'ї , тому він виконує функції нарівні з батьками , щоб вони могли більше відпочивати і проводити з ним час . Наприклад , можна привчити дитину завжди витирати пил , коли мама і тато займаються прибиранням . Ця робота не складна , але при цьому , малюк буде розуміти , що батькам без нього не обійтися і відчувати себе необхідним в сім'ї.
Коли діти стають старші , їх потрібно починати привчати до роботи на кухні. Звичайно ж , все потрібно робити під наглядом батьків . Також не радять давати дітям гострі і важкі ножі . Але це не заважає дати дитині ніж , щоб він відрізав сир або ж покришив овочі , які легко нарізати (наприклад , варену моркву ) . Під час приготування страви варто розповідати дитині , що саме ви робите , які інгредієнти потрібні і що вийде.
Трудове виховання має бути для дитини не тягарем , а цікавим заняттям. Під час роботи по дому ви можете розповідати малюкові казки , перетворювати все на гру . Головне , щоб йому було приємно і цікаво допомагати своїм батькам .
Сьогодні в ролі звичайних паперових книг виступають планшети, комп'ютери, телевізори та інші гаджети. Ми не читаємо книг. Ми дивимося фільми і слухаємо аудіокниги.
Ми віддалилися самі і віддалили наших дітей від себе. Читання казок ми замінили на мультфільми сумнівного змісту, іноді зовсім не відповідні дитячому віку, чомусь вирішивши, що в сучасному світі все має бути по сучасному, у тому числі і виховання дітей, і засоби, використовувані в цьому процесі.
Розвиток грамотності починається з моменту формування в утробі матері і народження дитини. Фахівці з дитячого розвитку стверджують, що діти вчаться читати задовго до того, як вони починають говорити і формувати з слів речення. А в дошкільні роки, діти освоюють навички і знання, які стають базою для їх подальшого розвитку.
Дітям у віці 3-5 років стає доступна "теорія свідомості", іншими словами, розуміння думок, поглядів і бажань інших людей, які можуть відрізнятися від їхніх власних. Приблизно в цьому ж віці дитина починає розуміти, що думають і відчувають персонажі книг. Найбільш ефективним способом є спільне читання разом з батьками. Проведений разом час благотворно впливає на емоційний стан малюка.
Рекомендується читати не тільки перед сном, а якомога частіше.
Звичайно величезне значення матиме якість обраних книг і, що буде завантажуватися в свідомість дитини. Раніше наші батьки читали нам старі добрі казки, незаслужено забуті в наш час. А адже саме вони потрібні дитині як повітря. Саме вони дають грунт для польоту фантазії та розвитку мовлення. Більше того, це ще й програма дій, модель для вибудовування життя, способи реагування на життєві ситуації. Будь-які казки корисні і добрі і злі, а наше завдання роз'яснити в момент читання, які риси героїв краще «приміряти» на себе.
Людині потрібні роки життя, щоб побачити всю палітру людських емоцій і вчинків. Казка ж допомагає пізнавати все це вже в перші роки життя - що є добро і зло, благородство і підлість. І навіть, якщо в казці головний герой здійснює негативні вчинки, необхідно вибирати ту казку, де він перевиховується і у казки хороше завершення, де герой перемагає за допомогою розуму, сміливості, а не підлості. Так само будь-яку казку необхідно обговорювати, оцінювати вчинки героїв, задавати питання про прочитане, просити висловити судження про героїв і сюжет. Дозволити дитині уявляти і мріяти. Вміти знаходити зерно мудрості та моральності, закладене в казці нашими предками.
«Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, сказав він, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок ».
Необхідність у читанні книг є не тільки у дітей, але і дорослих. Як і те, яку літературу вибирати, благотворно впливає на розвиток людського інтелекту. Дослідження оксфордських вчених довело, що читання приносить для організму користі не менше, ніж спортивні вправи, оскільки в процесі читання літератури людина вправляє весь мозок. Залежно від способу читання (читати заради задоволення або аналізуючи текст) людський організм задіє різні механізми, що дозволяють тренувати пізнавальні здібності мозку.
Вчені довели, що при читанні включається ефект "занурення" в книгу, коли людина подумки уявляє себе на місці героя, тобто в мозку починають функціонувати ті області, які в інший час не бувають задіяні. Варто відзначити, що даний ефект не виникає при перегляді телевізора або в процесі комп'ютерної гри.
Крім стимулювання мозкової активності, читання «правильної літератури» вчить висловлювати свої думки, грамотно вибудовувати свою промову.
Причина криється в тому, що читання не обмежує людську фантазію. Саме тому, як правило, поставлений за книгою фільм не відповідає очікуванням глядачів, що намалювали у своїй уяві зовсім іншу картину. Чим більше людина читає, аналізуючи і оцінюючи поведінку і вчинки героїв твору, тим більше і краще формується його характер і індивідуальність.
Варто також відзначити, насамперед вчені рекомендують читати наукову фантастику, оскільки саме ця література стимулює мозкову діяльність, розвиває уяву і мислення.
Читайте хорошу художню літературу. Розвивайтеся самі і прищеплюйте здорову звичку до читання книг своїм дітям. Не дарма кажуть вчені, що люди діляться на дві категорії: тих, хто читає книги і тих, хто слухає тих, хто читає.
Але це зовсім не означає те , що батьки будуть купувати його працю. Звичайно , до таких методів теж іноді доводиться вдаватися , але тільки в тих випадках , коли малюк виконує відповідальну і важку роботу. В інших випадках йому потрібно пояснювати , що він є таким же членом сім'ї , тому він виконує функції нарівні з батьками , щоб вони могли більше відпочивати і проводити з ним час . Наприклад , можна привчити дитину завжди витирати пил , коли мама і тато займаються прибиранням . Ця робота не складна , але при цьому , малюк буде розуміти , що батькам без нього не обійтися і відчувати себе необхідним в сім'ї.
Коли діти стають старші , їх потрібно починати привчати до роботи на кухні. Звичайно ж , все потрібно робити під наглядом батьків . Також не радять давати дітям гострі і важкі ножі . Але це не заважає дати дитині ніж , щоб він відрізав сир або ж покришив овочі , які легко нарізати (наприклад , варену моркву ) . Під час приготування страви варто розповідати дитині , що саме ви робите , які інгредієнти потрібні і що вийде.
Трудове виховання має бути для дитини не тягарем , а цікавим заняттям. Під час роботи по дому ви можете розповідати малюкові казки , перетворювати все на гру . Головне , щоб йому було приємно і цікаво допомагати своїм батькам .
НАВІЩО ЧИТАТИ КНИЖКИ
Сьогодні в ролі звичайних паперових книг виступають планшети, комп'ютери, телевізори та інші гаджети. Ми не читаємо книг. Ми дивимося фільми і слухаємо аудіокниги.
Ми віддалилися самі і віддалили наших дітей від себе. Читання казок ми замінили на мультфільми сумнівного змісту, іноді зовсім не відповідні дитячому віку, чомусь вирішивши, що в сучасному світі все має бути по сучасному, у тому числі і виховання дітей, і засоби, використовувані в цьому процесі.
Розвиток грамотності починається з моменту формування в утробі матері і народження дитини. Фахівці з дитячого розвитку стверджують, що діти вчаться читати задовго до того, як вони починають говорити і формувати з слів речення. А в дошкільні роки, діти освоюють навички і знання, які стають базою для їх подальшого розвитку.
Дітям у віці 3-5 років стає доступна "теорія свідомості", іншими словами, розуміння думок, поглядів і бажань інших людей, які можуть відрізнятися від їхніх власних. Приблизно в цьому ж віці дитина починає розуміти, що думають і відчувають персонажі книг. Найбільш ефективним способом є спільне читання разом з батьками. Проведений разом час благотворно впливає на емоційний стан малюка.
Рекомендується читати не тільки перед сном, а якомога частіше.
Звичайно величезне значення матиме якість обраних книг і, що буде завантажуватися в свідомість дитини. Раніше наші батьки читали нам старі добрі казки, незаслужено забуті в наш час. А адже саме вони потрібні дитині як повітря. Саме вони дають грунт для польоту фантазії та розвитку мовлення. Більше того, це ще й програма дій, модель для вибудовування життя, способи реагування на життєві ситуації. Будь-які казки корисні і добрі і злі, а наше завдання роз'яснити в момент читання, які риси героїв краще «приміряти» на себе.
Людині потрібні роки життя, щоб побачити всю палітру людських емоцій і вчинків. Казка ж допомагає пізнавати все це вже в перші роки життя - що є добро і зло, благородство і підлість. І навіть, якщо в казці головний герой здійснює негативні вчинки, необхідно вибирати ту казку, де він перевиховується і у казки хороше завершення, де герой перемагає за допомогою розуму, сміливості, а не підлості. Так само будь-яку казку необхідно обговорювати, оцінювати вчинки героїв, задавати питання про прочитане, просити висловити судження про героїв і сюжет. Дозволити дитині уявляти і мріяти. Вміти знаходити зерно мудрості та моральності, закладене в казці нашими предками.
«Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, сказав він, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок ».
Необхідність у читанні книг є не тільки у дітей, але і дорослих. Як і те, яку літературу вибирати, благотворно впливає на розвиток людського інтелекту. Дослідження оксфордських вчених довело, що читання приносить для організму користі не менше, ніж спортивні вправи, оскільки в процесі читання літератури людина вправляє весь мозок. Залежно від способу читання (читати заради задоволення або аналізуючи текст) людський організм задіє різні механізми, що дозволяють тренувати пізнавальні здібності мозку.
Вчені довели, що при читанні включається ефект "занурення" в книгу, коли людина подумки уявляє себе на місці героя, тобто в мозку починають функціонувати ті області, які в інший час не бувають задіяні. Варто відзначити, що даний ефект не виникає при перегляді телевізора або в процесі комп'ютерної гри.
Крім стимулювання мозкової активності, читання «правильної літератури» вчить висловлювати свої думки, грамотно вибудовувати свою промову.
Причина криється в тому, що читання не обмежує людську фантазію. Саме тому, як правило, поставлений за книгою фільм не відповідає очікуванням глядачів, що намалювали у своїй уяві зовсім іншу картину. Чим більше людина читає, аналізуючи і оцінюючи поведінку і вчинки героїв твору, тим більше і краще формується його характер і індивідуальність.
Варто також відзначити, насамперед вчені рекомендують читати наукову фантастику, оскільки саме ця література стимулює мозкову діяльність, розвиває уяву і мислення.
Читайте хорошу художню літературу. Розвивайтеся самі і прищеплюйте здорову звичку до читання книг своїм дітям. Не дарма кажуть вчені, що люди діляться на дві категорії: тих, хто читає книги і тих, хто слухає тих, хто читає.
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО КІР І ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ І СВОЇХ ДІТЕЙ?
В Україні триває спалах кору – одного з найбільш заразних захворювань, відомих у світі. За 2017 рік зафіксовано 4782 випадки захворювання на кір. Ліків від кору не існує, єдиний надійний метод профілактики захворювання — вакцинація. Разом з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні спеціалісти МОЗ відповідають на найбільш поширені питання про кір.
Немає коментарів:
Дописати коментар